Батькам

   Правила споживання їжі

Здоров’я залежить від того, як швидко ви їсте, і наскільки ретельно пережовуєте їжу:

   *Не поспішайте, їжте безшумно, не плямкайте;

   *Жуйте з закритим ротом;

   *Не їжте зайвого, навіть, якщо дуже смачно;

   *В тарілку кладіть рівно стільки, скільки зможете з’їсти;

   *З’їдайте все, що поклали в тарілку;

   *Не їжте солодкого, коли не з’їсте першої та другої страви;

   *Навчиться правильно користуватися виделкою, ложкою, ножем;

   *Приберіть після себе, подякуйте за страву;

      Багато хто з батьків вдома прагне доповнити харчування дітей жирною та солодкою їжею: тістечками, сметаною, ковбасою, а може й погодувати незадовго до сну повноцінним домашнім обідом. Це приносить шкоду дитячому організму.

Цінним джерелом в харчуванні дитини є сир. Батькам потрібно потурбуватися про те, щоб сир і страви з нього готувалися на вечерю частіше.

Якою повинна бути домашня вечеря?

     До домашньої вечері обов’язково включають фрукти, овочі, соки, щоб доповнити денне харчування в дошкільному закладі вітамінами, мінеральними солями, мікроелементами, в тому числі кровотворними: залізом, міддю, марганцем та іншими.

     Це можуть бути морквяний, томатний соки, які дають перед вечерею. Яблука або інші фрукти, солодкі соки – виноградний, сливовий, яблучний – після вечері.

Пам’ятайте! Готуючи їжу для своєї дитини, враховуйте ці моменти.

 Розвиваємо креативність дошкільників

       Дошкільне дитинство – це особливий вік, коли дитина відкриває для себе світ, коли відбуваються значні зміни у всіх сферах її психіки: когнітивної, емоційної, вольової, які виявляються в різних видах діяльності:комунікативної, пізнавальної, перетворювальної.

       Це вік, коли з’являється здатність до творчого вирішення проблем, що виникають у дитини в різних життєвих ситуація – це креативність.    

      Під креативністю психологи розуміють здатність бачити речі у новому та несподіваному вигляді, знаходити унікальні вирішення проблем.

       Розвиток креативності потребує створення відповідних умов, таких як збагачення оточуючого середовища різноманітними новими для дитини предметами, матеріалом для пошукової та творчої діяльності з метою розвитку допитливості. 

            Останні роки все частіше говориться про креативність, як базову якість особистості та розвиток творчих здібностей дошкільників, і це не випадково, адже життя в епоху науково – технічного прогресу стає різноманітнішим і складнішим та потребує від людини не стандартних, звичних дій, а гнучкості мислення, швидкої орієнтації та адаптації до нових умов, творчого вирішення великих і малих проблем.

    

    ЯК ПОДОЛАТИ КОНФЛІКТНІСТЬ МІЖ ДІТЬМИ

                                                            Посієш звичку – посієш характер,

                                                           Посієш характер – пожнеш долю.

                                                                                           Народна мудрість

      Натомість, щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини стосовно брата чи сестри, зрозумійте їх і допоможіть зрозуміти дитині. Розуміння почуттів дуже важливо, як для дитини так і для батьків.

      Спробуйте допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для негативних почуттів: в малюнку, ліпленні, вірші, щоденнику. Але не в сварках, бійках.

      Намагайтеся одразу припинити бійку, але при цьому з’ясовуйте, хто винен, а хто жертва.

      Приділіть увагу дитині, котра постраждала, висловіть надію на здатність дітей вирішувати непорозуміння один з одним без бійки.

      Старайтеся не тільки зупинити і заборонити бійку, а й підказати, як можна спокійно і розумно вирішити конфлікт, або переключити увагу дітей на спільну справу.

      Намагайтеся не вимагати від дітей прояву любові, але вчить виказувати прихильність, пам’ятаючи, що Ваша модель поведінки завжди перед очимадитини.

      Ставтеся до негативних почуттів дитини, як до природних, а не злісних проявів того, що дитина жорстока, заздрісна, погана.

          Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму несприйнятті, ревнощах, вона

просто не вміє знайти вихід із ситуації, що її турбує.

  

Консультація для батьків:

«Агресивність лікується любов’ю»

    Дорослі треба пам’ятати: у малих дітей ще не достатньо розвинена здатність правильно оцінювати свої вчинки, що робить їх не критичними. Через це більшість батьківських заборон діти сприймають, як не обґрунтовані чи не справедливі. Пояснити дитині, що таке «добро» і що таке «зло». Сприяти розвитку в дитячій душі первоцвіту добра.

    Найкраще виховує власний приклад. Не допускайте у себе таких вчинків і рис,  яких не хочете бачити у своєї дитини.

    Дитина кричить, плаче? Спокійно висловіть свою думку, а далі мовчіть, щоб дитина швидше заспокоїлась, а краще взагалі вийти із кімнати.

    Дитина – бреше? Якщо неправда не слугує корисливій меті, її автора, зазвичай, вважають фантазером, якщо ж приховування істини вигідне – брехуном. Одна з причин брехливості – бажання уникнути покарання. «Так що ж, тепер ніколи не карати?»  - здивується дехто з батьків. Карати теж можна по різному, залежить від ситуації.

    В. Сухомлинський вважав, якщо є провина, її треба спокувати працею, діяльністю, справою.

    Батьки повинні пам’ятати: можна позбавити дитину солодощів, розваг, прикрас, але не допустимо їжі,  прогулянки, одягу.

    Щось забороняєте? Заздалегідь поміркуйте, чи маєте реальну змогу наполягати на своєму при непослухові. Хочете привчити дитину виконувати ваші вимоги з першого разу, тоді зацікавте її у виконанні цих вимог. Ви попросили прибрати іграшки, а дитина забула, що ж – певний час вона цих іграшок не бачитиме.

    Якщо покарання озлоблює дитину, вона поводиться ще гірше, значить дії дорослих – не правильні. Батьки дають зрозуміти агресивній дитині, що вона «погана, огидна», вони лише посилюють її тривожний стан.

       Поради батькам:

   - перш ніж сказати – подумайте, а перш, ніж вдарити – подумайте тисячу разів

   - мова повинна бути не голосною, а ввічливою

   - навчіться виділяти з поведінки дитини позитивні моменти, схвалюйте її добрі

    вчинки

  -  намагайтеся завжди бути справедливими та об’єктивними. Якщо ж ви зрозуміли,  що не праві – перепросіть у дитини, якою б малою вона не була.

    Тяжке покарання дитини, не рідко пригнічує самих батьків.

    А. Макаренко стверджував: «Виховати дитину на багато легше, ніж перевиховати».

    Психологи радять – любіть свою дитину, спілкуйтеся з нею, бо лише в спілкуванні у дитини формуються норми поведінки, прийнятні у її соціальному оточенні – відбувається так звана соціалізація.

    В. Сухомлинський зазначив: «причина безсилля перед «важкою дитиною» полягає в тому, що процес виховання йде хибним шляхом: ми намагаємося викорінювати вади, а вади викорінюються самі по собі… якщо їх витісняють буйні паростки чеснот». Хай пощастить вам побачити ці паростки в душі вашої дитини!  

Консультація для батьків:

«Як знайти гармонію дитячої душі?»

Зіштовхуючись із проблемами дитини, батьки часто почувають­ся безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій си­туації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знан­ня. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризи­кують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впустити їх у свій внутрішній світ.

Водночас ніхто не може допомогти малюкові так, як найближчі люди, які знають і люблять його.

Один зі способів, що полегшує контакт із дитиною, - казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що й ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне - гарний кінець.

Для малюка ця розповідь буде двозначною: по-перше, він поба­чить, що його проблема зовсім не виняткова, вона часто виникає і у решти дітей, і вони з нею чудово можуть упоратися. По-друге, ви у ненав'язливій формі пропонуєте дитині вдалий спо­сіб розв'язання ситуації. Крім того, розповідь про будь-кого, схо­жого на вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про йо­го переживання.

Реальний спосіб допомогти - гра. Наприклад, ваше чадо абсо­лютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі - жодно­го результату. Тоді вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша си­туація : « неслухняна дитина завітала у гості»: малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають у таку гру із захопленням. Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, щоб дитина відчула різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою.

Чудовий метод контакту - малюнок. Папір, олівці та фарби до­помагають зобразити ретельно приховувані почуття: страх, злість, образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поруч і на­малюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуй­те разом із вашою дитиною.

 

Заповіді батьківства

1.Люби свою дитину!

Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе. 

2.Оберігай своє дитя!

Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.

3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!

Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.

4.Грай зі своєю дитиною!

Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини - водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви. 

5.Працюй зі своєю дитиною!

Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими - то погляд у майбутнє.

6.Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!

Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.

7.Покажи дитині можливості і межі людської волі!

Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

8.Привчай дитину бути слухняною!

Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання. 

9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власний досвід!

Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.

10.Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!

Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.

Консультація для батьків:

«Як провести вихідні дні»

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.

Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

По-перше, необхідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".

   Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого  їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

Консультація для батьків:

"Граємось вдома"

Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислення. Не обов'язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.

Сірники, ватяні палички, ґудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.

Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.

Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати ґудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати ґудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть ґудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.

Ігри із сірниками

Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.

Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.

Утримай сірники. 

Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями.Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями. потім четвертий - двома безіменними. І, нарешті, п'ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться.

Сірникова картина.

Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями). Скільки сірників?

Візьміть  сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число.

Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість.

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.

Де мій жучок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшковий ведмедик приніс маленького жучка (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Він кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його ґудзик. Місце, куди ведмедик кладе жучка, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини.

Ложки, чашки, миски, сковорідки

Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтість різних поверхонь (гладенькі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!

Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - ґудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо.  Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.

Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри.

Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, ґудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.

Консультація для батьків:

«Привчаємо до порядку»

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть ска­зати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посу­ду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочен­ня, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.

По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.

По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.

Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо ма­люк не виконав доручену справу.

Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.